Спочатку про особисте. На зимову рибалку я не ходжу. Теорію знаю, років двадцять п’ять назад щось вмів, а зараз ні. Довгими зимовими вечорами дивлюся телевізор, залюбки граю з дочкою в шашки та читаю в Інтернеті оповідання про чужі спінінгові перемоги. Від телебачення та блогів голова вже обертом йде. Ненав’язлива реклама так просочила всі сфери життя, що від неї в скронях починається тупий біль. На жаль, і на риболовних сайтах все туди ж – комерція і продажі. Звіти прочитаєш і зразу запитання: а що без цього воблера (твістера, блешні, котушки, шнура…) я (ми, вони…) робили раніше? Якщо нерви сьогодні міцні, то грошів не меншає, якщо не дуже – то по заначку – і в магазин. Внутрішня боротьба відбувається зі змінним успіхом. То бажання перемагають, то я …їм поступаюся. Мабуть, такий у мене шлях воїна. Але у боротьбі з витратами вчуся їх мінімізувати. Ось і перекладаються приманки у коробках, згадуються їх характеристики та способи застосування, і як результат - аналіз: те, що маю, порівнюю з тим, про що пишуть. Інколи успішно використовую чужий досвід. Та й своїм ділитися не забуваю…

Сезон спінінгової рибалки на Кременчуцькому водосховищі у 2010 році став для мене часом великих відкриттів. Згадаймо, що відбувалася. Взимку електростанції різко зменшили рівень води у Дніпрі, внаслідок чого на мілких місцях лід впав на дно та подавив безліч риби. Ранньою весною вода йшла так стрімко, що попідмивала всі береги та порушила роками існуючу геометрію донного рельєфу. Вода у сховищі набиралася повільно, так що на звичних місцях водорості просто не було. Літом – шалена спека. Хижа риба різко змінила місця перебування та перестала реагувати на вже звичні приманки. А ще й до того почав брати участь в риболовних змаганнях, де чітко зрозумів, що багато не знаю і не вмію. Шоку не було, але й радіти ні з чого. Мірило істини – практика, а тому ситуацію виправляв на рибалці, що вже саме по собі добре. Трохи навичок "вщипнув", про них і розповім.

1. "Твіч" на глибині.

Зразу після льодоходу для черкаських рибалок на Кременчуцькому водосховищі приходить "щастя" - весняна ловля хижої риби на звалах в ямах та канавах. Головна ціль – щука, у прилові часто окунь та судак. Місця для рибалки – роками всім відомі: Створи, Біловод, Старик, канава біля Мережика, тощо. Приманки – як правило "силікон" на легких джиг головках. Все зрозуміло: вистав човна на глибину, стягуй обманку з мілкого місця на яму, чи навпаки, коли тюкне – підсікай. За день мій товариш Віктор може піймати до 70 щук (сам був свідком). Три-чотири візьме, інші – в воду. Вага трофеїв – від 400 грам до 2 кілограм. Рідко – більша. Так було і в 2006-му, і 2007-му, і в 2008-9-тих, … і в 2010-му роках. Так, але не так.

Рівень води в березні місяці був дуже низький, а тому риба зайняла також ті підводні ямки та канавки, у яких, як правило, її раніше не було. Так на одній з канав напроти бувшого санаторію "Світанок" весною щука майже не стояла. В сезоні 2010 року – напроти, її було багато, і немалої: 4-6 кілограмові трофеї попадалися досить часто. Схема наступна: рибалки на човнах вставали за острівцем, який при нормальному рівні води є мілиною, на глибині 3 метри, та кидали приманки по діагоналі в канаву на 6 метрів вниз за течією. Працював будь-який силікон. Особисто я ловив на класику жанру: 3,25 дюйма Shaker від Lunker City та на Manns Predator №3. Зовсім іншої тактики притримувався мій товариш Микола Миколайович. Він одягнув на повідець воблер Rapala Down Deep Husky Jerk 12см і сплавляв його за течією по бровці канави, а потім тягнув воблера до човна. При цьому він робив підмотку шнуру рівномірно в невисокому темпі. Раз на три-п’ять обертів котушки Микола піддьоргував воблер кінчиком вудилища. Результат рибалки був непередбачуваним. У мене – до півтора десятка покльовок. Піймав 8 щук загальною вагою 8,5 кг. У напарника – 5 покльовок і 5 щук на 12,5 кг. Так, що рибалка – на будь-який смак. Потім такий прийом проводки воблера я застосовував на інших рибалках. Риба клює не часто, але як цапне – то немаленька, і гарантовано з воблерних трійників нікуди не втече. На жаль, в Кременчуцькому водосховищі більш-менш придатна течія для рибалки із сплавлянням важкого воблера буває рідко.

Для глибинного твічінга на течії застосовую небагато моделей воблерів: вже згадуваний Rapala Down Deep Husky Jerk 12см, Rapala Husky Jerk 14см (ця модель, на жаль знята з виробництва), Yo-Zuri (Duel) Hardcore LB-90SP. Основна ціль – щука, інколи у прилові – великий окунь. Спробуйте – сподобається, особливо коли якість важливіша за кількість.

2. Воблери "кренки".

Після того, як наступає весняна заборона на ловлю риби для черкаських спінінгістів настають сумні часи. У місті з ловлею з берега – не розженешся, а на дозволеній ділянці на пляжах вверх за течією всі місця займають любителі донної рибалки. Раніше я їздив вранці до роботи в Сокирна, ловив окуня та щуку на лайт та ультралайт, але в 2010 році чомусь вирішив ловити в межах Черкас. Мабуть навіяло від статей Ляшенка (Монаха) про спінінгові пригоди на київських набережних. Як зараз пам’ятаю, прокинувся 3 березня близько 4 години. Розбудило звичне та милозвучне хропіння французького бульдога Тері, який ділить з моєю родиною нашу квартиру. Аж підлога дрижала. Спати не хотілося. Любимий спінінг Team Dragon Gold Edition з тестом 10-25г довжиною 9 футів в руки, коробку з приманками та котушкою в сумку, сам в машину і гей на річку. Поки їхав, вирішив ловити буду біля ресторану "Бочка", що на березі неподалік від залізничного мосту через Дніпро. Коли приїхав, то вже сіріло. З нетерпінням зібрав спінінг та мерщій до води. На воді вже хлюпало, чавкало і жерло. Причепив до застібки Zip Baits Orbit 80 SR, закинув і…нікого не спіймав. Орбіт пройти не міг, оскільки під берегом було досить мілко. Причепив Bug Eye від Cultiva, закинув на метрів 30, саму туди, де йшов бій окуня, протяжка, швидше м’який твіч, ще одна і удар. Вудилище добряче зігнулося, повільно, пам’ятаючи про слабкі губи окуня витяг його на беріг. Гарненький, грам на 800. Наступна проводка – ще один, такий самий, потім ще пара на кожній другій проводці, потім вже трохи менші.

Всього в цей ранок за двадцять хвилин рибалки я піймав чотири окуні по 800 грам, одного на 500, та чотири – по 200-250 грам. Яке було здивування дружини, коли о сьомій ранку вже закопчені на газовій плиті окуні були в якості сніданку. До речі, прорекламую товари, якими торгують мої друзі: "Коптильня "Cormoran" швидко приготує сніданок для коханої жінки. Тільки суміші для копчення риби фірми "Cormoran" дозволять вам отримати таких смачних окунів, що ваша обраниця забуде про всі попередні витрати на рибалку, в тому числі і про ціни на котушки Daiwa з верхньої лінійки …" Хм,..можливо.

3. Зменшуємо розмір приманки.

Для мене сезон в тому році був визначальним - я вперше поїхав на свято рибалки – чемпіонат України з ловлі риби спінінгом, який відбувався в Сорокошичах Чернігівської області. Команда була сформована в останню мить, в неї я потрапив випадково. Всі, хто мав право їхати, не поїхали, а в мене були вільний час і гроші. Мої колеги декілька днів вже розвідували обстановку на місці і їх висновок був невтішним: окуня мало, щуки ще менше, багато дрібного судака. Наш капітан Валерій Грушко подивився на мої воблери та силікон і запитав мене: "Сергію, а що ти з цим всім зібрався тут робити?" За відповіддю не забарився: "Що скажеш". Валерій мені видав декілька віброхвостів Manns Predator №2 карамельного кольору та штук шість джиг-головок вагою від 5 грам до 10 грам та сказав, що він мені покаже місце, де ловити судака і моя задача буде його таки спіймати. В Черкасах я ловив до цього судака на приманки в 3 та 4 дюйми з джигами від 15 грам, а тому до вказаних девайсів віднісся досить скептично. Ввечері мі проїхалися по зоні рибалки з ехолотом і хлопці показали мені підводну канаву, де я мав ловити. Вказівка була жорстока: лови тільки судака, з канави ні-ні. А там, де водорості, щуку? А на виході окуня? Сказано тобі: не можна. Не можна, так не можна.

На ранок наступного дня змагання розпочалися. Практично всі учасники в зоні "А" роз’їхалися на досить мілкі місця на входах у старе русло та біля рослинності. Я та ще якийсь учасник позаду почали розловлювати канаву. Через три години змагань в мене стан був близьким до відчаю. Покльовок – безліч, судак – від 30 до 41,5см (нагадую залік – від 42 см від носа риби та закінчення луски). Великий силікон не працював взагалі. На карамельний предатор спіймав 14 судаків, з яких мінімум вісім були довжиною понад 41 см (це 700-800 грам ваги). Жодного в залік. А сонце вже високо, вихід окуня та щуки закінчився. Близько години спробував ловити на мілині, а куди там. Наші чемпіони їх вже зачистили. Повернувся на судакову канаву, став на глибину 9 метрів, закидав на 6 метрів. Нічого. "Зеро" у заліку невпинно наближався. Вирішив змінити тактику. Замість головки у 8 грам поставив 5 грам та почав стягувати приманку з мілини на глибину вверх по течії по діагоналі канави. І на кінець…Спінінг Kingfisher Micro Jig зігнувся на бублика. Судак різко пішов під човна. М’якіше, ще м’якіше…Ці слова стали для мене молитвою. Тільки не зійди. Ух, таки витягнув. Довжина – 52 см, вага 1320 грамів. Душа співала – від нуля втік. Після зважування та відпускання риби піймав ще декілька судаків, але усі вони були дитячого "розміру". Отже, 13 місце в зоні з 20 можливих. Про мене навіть в одному з риболовних журналів написали. Це звучало приблизно так: "Некоторые рыболовы сделали ставку на судака…" Прикро.

Не хочу аналізувати тактичні промахи. Мені їх пояснили більш досвідчені колеги. Участі в змаганнях такого рангу не брав, про мікроджиг хіба що по "радіо" чув. Але висновки зробив: при відсутності кльову на звичайні приманки потрібно зменшити їх розмір. Після змагань спінінг Kingfisher Micro Jig став у мене основним для ловлі судака у Кременчуцькому водосховищі. Джиги в 3-5-7-10-14 грам, Manns Predator №2, тонкий шнур – рекомендую FireLine Crystal 0,06, флюрокарбоновий повідець, і всі судаки з окунями – ваші. Хочете моделі альтернативних спінінгів. Будь-ласка – Cormoran ULX, Banax Ultra, Daiwa Megaforce, Kingfisher Light Jig …... Одна умова – спінінг не повинен бути дуже жорстким. Максимальні трофеї – судаки десь до 2 кг, але й клюють інколи як з кулемета. Я зі своїм знаряддям перегравав товариша по рибалці з класичним Avid від St.Croix в два-три рази. І Вам того ж бажаю.

Примітка: великі щуки на глибині повідець або перекушують, або рвуть вузол з’єднання зі шнуром. Та й бог з ними…

4. "Антивоблер".

Довгий час мене було важко вигнати з мілких місць на водоймі. Як все зрозуміло: попер, вокер, три чотири воблери з різною глибиною занурення, пару вертушок, пара колебалок, десяток силіконок. Все. За день риби можна обловитися. Трофейної щуки не має, але окуні, які ж окуні… При ловлі на воблери вони мене балували регулярно. І кіло, і більше, і трохи менші, і зеленуваті, і з голубим відливом… Груддю ляжу, а з мілини не піду. А в тому році все не так. Окунь на воблер майже не брав. Ні на орбіт, ні на сквад, ні на пойнтер. Хлопці на мікроджиг ловили досить вдало, але в основному невеликих. Щось було потрібно міняти.

На рибалці я завжди дивлюся, що роблять люди. Одного разу я потрапив у човен до відомого в Черкасах спінінгіста на ім’я Віктор (той, що за день по 70 щук ловив). Він повіз мене ловити окуня в таємне місце. Йшов дощ, був досить сильний вітер. А у затишку окунь їв малька. Напарник причепив на повідець дрібну блешню, я потягнувся за воблером. У нього окуні, у мені – облизні. Так продовжувалося хвилин 30. Потім я знайшов у коробці кастмастер вагою 7 грамів і також почав ловити. Не так часто, але вже не пусто. Віктор пояснив, що він ловить на такий самий кастмастер, але вагою тільки 3,5 грам. Оскільки в руках у мене був евід до 10,5 грам, то я навіть закинути такий мізер толком не міг.

На наступну рибалку вже з братом я підготувався краще. Взяв той таки Kingfisher Micro Jig, зайшов до знайомого у магазин запитати про маленькі кастмастери. Продавець Руслан сказав, що малих кастмастерів не має, але з’явилася новинка блешня "Джет" вагою 5 грам українського виробництва. З його слів, наш спільний знайомий Юрко вже її вдало розловив по окуню.

На рибалці я причепив "Джет" до американки і закинув. Ого, летить добре. Але що з нею робити. Швидкісна підмотка нічого не дала. Проводка ступінчата. На класику зразу відізвався окунь, проте феєрії знову не було. Брав як і на кастмастера. І тут мене просвітило: а давай я проведу блешню з підкидуваннями, як зимою. Це була супер ідея. Проводка виглядить наступним чином: ривок вудилищем знизу вверх з 9.30 на 11 годину, потім пауза 3-4 секунди. Волосінь – тільки в натяжку з поступовим поверненням вудилища в попереднє положення. Блешня починає своє планерування. В народі кажуть "сиплеться". Окунь брав її до кінця вересня так, як ніколи не клював на жодний мій воблер. А в прилові: щука, жерех, в’язь, головень, плітка, плоскирка, лящ, судак. Всі піймані чесно – в рот. Коли ловиться багато дрібного окуня, тоді потрібно заглибити блешню до дна і вести її сходинкою. Результат вас приємно здивує. Єдиний недолік – у корчах Джети залишаються масово. Але й ціна на них некритична.

5. "Антиджиг".

У середині серпня 2010 року у мене знову з’явилося відчуття непереможності. На ямах - Predator №2 та 6 сантиметровий Shad від того ж Manns, на глибинах до 5 метрів – блешня "Джет". Ловлю або судака, або окуня, щука є завжди в прилові. Але раптом…судак забастував. Не бере. Починаю міняти колір приманок, проводку, вагу головок. Все одно не бере. Тюкає, але не попадається. Просиділи з братом на одній ямі біля Світанка близько двох годин. Знаю, що він там є. Ну, хитруне, я тебе таки спіймаю. Згадую про статті з повідковими приманками. Нашвидкуруч монтую твістер на офсетний гачок на волосінь довжиною близько 120 см, кінцеве грузило, замахнувся, закинув. Нарешті приманка у воді. Як вести. Вирішив нічого не придумувати – звичайна сходинка в два оберти та два твіча кінчиком вудилища після падіння грузила на дно. На другій проводці – судак на кіло. На четвертій – ще один. За годину – ще чотири. Всього – шість, у брата на джиг – нуль. Кльов затих, поїхали на вечірнього окуня.

Десь через місяць поїхали з братом Максимом ловити окуня. В середині вересня вода почала поступово охолоджуватися. На "Джет" та на Predator №2 покльовок було мало. Спіймали дещицю на сковорідку, але результат не радував. Під самий вечір знову вирішив зламати ситуацію, змайстрував відвідний повідець, причепив на офсет 3-х дюймовий твістер Relax перламутрового кольору. Закинув. Глибина в місці лову була близько 4 метрів. Майже зразу відчув удар і почалося. Приманку взяла досить велика щука. На Avid St.Croix з тестом до 10,5 грам це було незабутнє виважування. Хвилин за п’ять завели таки щуку в підсак. Вага – 5,100 кг. Повідець з моноволосіні діаметром 0,25 мм навіть не пошкодила. Після цього ще за близько 20 хвилин я спіймав 2 окуні грам по 400 кожний. Так що рибалка знову була вдалою. Через пару неділь вже з другом Стасом відвідний повідець творив чудеса – спіймав за повної відсутності кльову на джиг чотири щуки близько 2 кг кожна. А у Стаса – ЧП. Зробив йому повідкове оснащення, тільки він замість твістера релах причепив ядучо-зелену "личинку" від YUM. Через хвилин сорок у Стаса покльовка. На бровці на глибині близько 8 метрів твістер схопив "щукокрокодил". Десь хвилин за три рибалка підтягнув рибу до човна, але жах…Щука рвонула вниз, задзижчав фрикціон котушки, потім вверх, волосінь ослабла і …зріз. Коли ловиш на мононитку з діаметром 0,25мм послаблення рибі не можна давати взагалі. Стас цей факт зрозумів з власного досвіду, смачно вилаявся і пояснив мені все, що він думає про повідкові оснащення, про рибу і про мене. Думаю в наступному сезоні він таки зрозуміє принади рибалки на поводок. Не все зразу.

Десь, в кінці жовтня і повідкові монтажі замовкли.

6. Проти всіх, або повертаємося до класики.

У листопаді всі мої "коронки" 2010 року не ловили. Давно ніхто не клював на блешню "Джет", десь загубився Predator №2 на легких головках, судак замість того, щоб брати твістер на повідкових монтажах, тільки тюкав у кінцеве грузило. Абзац. Є таке іноземне слово. А на українській – "противсіх". Стан душі – як стан нашої політики. Звичайні напівслов’янські запитання: "С чего начать" і "Что делать?" У рибалці на них відповідь одна – лови на джиг. Дістаєш з коробки давно забутий 3,25 дюйма Shaker від Lunker City на головці у 7 грам, виставляєш човна на глибині і закидаєш приманку на мілину. Все старе як світ …і працює. Дякую тобі, о щуко, за відповіді на запитання. Це не "свобода слова" по телеку, це – свобода дії в житті. Це по нашому. А Predator №3 працює? Авжеж, тільки головка на грам важча. А Relax Kopyto? Також працює, але, бажаний шарнірний монтаж, і проводка з піддьоргуванням. А воблери? І воблери…

У кінці листопада поїхав на рибалку ще з одним другом – Анатолієм Синявським зі Сміли. До обіду добряче поганяли щуку на ямах, а потім різко з’явилася течія, і рівень води у водосховищі почав відчутно зменшуватися. Дивлюся, а біля очеретів з’явилося море малька. Вони повипливали з водоростів через різке падіння води. Внутрішній голос сказав: "Твій час настав, чіпляй ексрепа (Rapala X-rap 10 см) ". Довго не пручався, причепив сріблясту приманку до повідка і закинув у гущу мальків. Ривок, ривок, ще один, пауза… і щука. І так багато разів підряд. Хижачка клювала майже на кожній проводці. Хоч раз за сезон відірвався на воблер на повну. А то, джиг…, "Джет"…Воблер!!!

Автор: Руденко Сергій Анатольович

2010 рік