Среда, 19.06.2019, 11:23
Приветствую Вас Гость | RSS

"Рыбалка — промежуточное звено между спортом и религией"
Josephine Tey

Случайные фотографии из альбомов сайта
10 новых сообщений форума · [ Все новые сообщения · Участники · Правила форума · Поиск · RSS ]
  • Страница 1 из 1
  • 1
Форум » Авторские статьи, литература о рыбной ловле, фотоальбомы » Авторские статьи » Свідомий вибір. С.А.Руденко
Свідомий вибір. С.А.Руденко
maxxx Дата: Среда, 15.05.2013, 20:22 | Сообщение # 1
SEXologist
Группа: Модераторы
Статус: Offline
Про рибалку українською. Свідомий вибір.

У моєму житті так сталося, що вже традиційно двічі на рік я направляю в редакцію «Риболовного мира» електронні версії своїх статей. Як завжди - про спінінгову рибалку. Одну на російській мові, а одну – на українській. Російською я пишу про щось загальне, а українською – про індивідуальне. Про власні яскраві спогади, пов’язані з близькими до мене людьми, чи про непересічні події на любительських рибалках. Взагалі, українська мова начебто створена для розповідей та гуморесок. Згадайте Остапа Вишню. Влучна фраза, дотепне слівце, колоритні звороти…І сам краще сприймаю українську, та й думку на рідній мові до інших донести легше.
Живу я в Черкасах. Є така столиця світу. Навколо цього міста кружляють бажання та мрії мої та й ще близько трьох сотень тисяч мешканців, а поруч нього протікає старий Дніпро. У вигляді Кременчуцького водосховища. Великого водосховища. І не дуже протікає. Течія виникає внаслідок людських бажань: то воду дали, то течії немає. Рівень води у сховищі різний: взимку нижчий, влітку – вищий. З року в рік наповнення та випуск води із сховища регулюється приблизно однаково. Хоча в останні три-чотири роки взимку воду скидають щонайбільше – бережуть панське добро – помістя на узбережжі – від можливого підтоплення. Та хай їм грець, аби риба не дохла. А вона дохне. І ще її виловлюють офіційні бригади та браконьєри, спінінгісти та поплавочники, гепають електровудками та острогами, деруть драчами в зимувальних ямах. А тому скоро всьому кайфу життя на великому водосховищі стане кінець. І перестануть бути Черкаси столицею світу.
Реалії сьогодення змушують мене та ще сотні спінінгістів до них пристосовуватися. Різке зменшення кількості риби у воді призводить до необхідності постійної гонки озброєнь та покращення майстерності пересічного риболова. Якщо в 2006 році достатньо було закинути у воду воблер і правильно його провести, щоб отримати бажаний результат, то до 2012 року мій арсенал приманок значно зріс. Тут і різноманітні джиги, і блешні, і повідкові оснащення. Кожна з приманок потребує свідомого використання, бо результату не буде. І ключове слово є «свідоме»…
Вибір приманки…В мене їх тисячі…Силікон, поролонки, воблери, оберталки, коливалки…Коли, що, до чого чіпляти, як проводити, де ловити – кожний раз як в перший клас. Кожного року все по-іншому. Але загальні тенденції та принципи рибної ловлі на спінінг залишаються незмінними не залежно від року.
Весна. Якщо крига на Дніпрі скресла, то це означає, що прийшов час джигу. Ловити можна з берега та з човна. Хоча з човна не можна – навігація заборонена до 9 травня. Але хто про ту заборону дбає. І починається…
Сотні човнів з тимчасовими спінінгістами чешуть на Сокирно та Біловод, джигом обстукується кожна ямка, підводна канава, затока. Вимоги до снасті мінімальні – вудилище, котушка, шнур, джиг-головки вагою 5-8-10-15 грамів, силікон – який є. Кинув на мілину – стягуй ступінчато в яму. Два–три оберти – пауза, два–три оберти – пауза… Ловиться щука, в прилові судак та окунь. Нічого нового, все старе як світ. Тільки… в тому році щука не ловилася. Не стало її бідолашної. Згадую веселі рибалки минулих років – то тридцять штук, то сорок… Сам винен в тому, що не ловиться…І такі як я…Все має свій баланс – повипендрювалися раніше – маємо сьогодні. Тобто, не маємо.
За спінінгістами уважно спостерігають промисловики, бо щука там, де біла, а де біла – там і сітки. Сотні кілометрів. Вздовж і впоперек. Ніякі правила на цих людей не розповсюджуються, крім одного – в кого сила і гроші, той і правий. Саме страшне, що цьому повірила більшість. А хто не повірив – той або за кордон злиняв, або спився тихенько на кухні. І знову Маяковський: «…единица – ноль…».
Весною пришлого року вперше реально зрозумів, що вже не хлопчик…Хоча тільки 44 роки, але вже відчуваю, що і здоров’я, і нерви потрібно берегти. А тому в метушні навколо весняної щуки брати участь відмовився. І це свідомий вибір. Хочеш, щоб інші не робили – почни власне з самого себе. Не гадь.
Нові умови примусили по іншому подивитися на окуня. Це не обов’язковий прилов при ловлі щуки, а самостійна одиниця і бажаний трофей. Тільки ловитися по холодній воді він не дуже хотів. Можна сказати – зовсім не хотів. Уточнюю: в мене і на мої приманки не хотів. Зменшення їх розміру до 2 та навіть до 1 дюйма на ситуацію не вплинуло: окунь чіплятися на MANN'S та Relax категорично не бажав. Ні твістери, ні віброхвости в нього хижацьких інстинктів не викликали, враження було що рибу ловлю в ночвах. На допомогу мені прийшов старий друзяка по змаганням та сумісним рибалкам Дмитро Островський. «Сергію, спробуй Imakatsu Java Stick та Keitech Swing Impact 2 на шарнірному монтажі і буде тобі добро». І колега показав мені проводку – декілька жорстких дрібних ривків, майже дрижання приманкою на одному місці, а потім пауза в 7, навіть 10 секунд. Спробував. Ба…, таки працює.. Тільки після знаходження окуня зміна приманки та проводки замінила повний «0» на відчуття польоту та прольоту. Окунь гриз, кусав, щипав силіконки, відривав від них хвостики і вперто не ловився. Після третього відірваного хвостика в 2-х дюймового джавастика (ціна в роздріб більше одного долара за штуку) за 2 дві хвилини я з претензіями до носія знань: «Діма, що за фігня вартістю десятка за хвилину? Так і збанкрутувати не важко.» Той розсміявся: «Сергію, я тобі казав про паузу в 7-8 секунд? Казав. Ти її робив? Не робив. Які до мене претензії». Причепив на оунерівську 6-ку (гачок Owner S-59) на 7 грамовому важку чергову п’явку та закинув їх у воду. Три-чотири ривочки в сторону і вниз і пауза…Двадцять два… двадцять два…Клюй! Дорахувався до восьми і знову три-чотири ривочки…На третьому закидуванні на 6-й секунді паузи щось загальмувало приманку. Зробив секундну витримку і зробив підсічку. Є. Окунь грамів на сто тридцять. Але перший на новий спосіб та в березні–місяці. Два - три десятки таких красунчиків за рибалку – і домашня коптильня заповнена. І головне - ніякої конкуренції з промисловиками та з псевдощукарями. Ловити окуня таким методом можна тільки на реально жорсткі вудилища. В Дмитра для цього є Favorite Professional з тестом 1-7 грам (за старим маркуванням). В мене - Legend Tournament Walleye від St.Croix. Трохи м’якіший і результати спочатку були гірші. Хоча я думаю призвичаїтися до специфічної проводки – питання часу. Ривочки почав виконувати не вниз і вбік, а в американській манері - вверх з переміщенням вудилища з 10 на 12 годин. Зате на виважуванні мій спінінг має перевагу – м’якіша конструкція – менше сходів. При певному досвіді – кількість розірваних приманок прямує до «0», проте…В майже «золотих» джавастиків та кейтечів є непримиримий ворог – дрібний судак. Той з японським силіконом не церемониться – лупнув раз – і одягай на гачок наступний. Поступово були знайдені серед цих моделей фаворити вже для літнього судака і щуки – в мене це Imakatsu Java Stick 3 дюйми та Keitech Swing Impact Fat 2.8 дюймів. Джавастик – виключно на шарнірному монтажі на оунеровській 2-ці, а віброхвостик – на джигголовці. Колір – за уподобаннями.
Насолода від розуміння процесу продовжилася в квітні та на початку травня під час нерестової заборони. При ловлі з берега і джвастик, і кейтеч працювали відмінно, поки окунь був у зоні лову. А коли активність у Сокирно почав проявляти післянерестовий судак, то з’явився новий фаворит – PONTOON 21 AWARUNA 2 дюйми. На шарнірному монтажі з оунеровською 4 –кою цей віброхвост добряче прорідив хижаків неподалік від берега. Проводка – подвійне підкидування приманки вудилищем, торкання дна, повторення прийому. Кольори значення не мали, працювали всі. Мабуть нова вібрація була принадною для судака і не тільки. Саме цікаве, що цей віброхвіст з початком човнового сезону працювати перестав та віддав пальму першості більшому братику довжиною 2,5 дюйма.
Моя любительська спінінгова практика тісно пов’язана з риболовним спортом. Тобто, самому на рибалку ходити не завжди кайф, мені ще й «тусу» подавай. У цьому році вперше поїхав на змагання до сусідів. Мене та мого напарника по човну Сергія Фролова привабила можливість порибалити у верхів’ях Дніпра у всесвітньо відомих Сорокошичах. У 2010 році я вже там змагався на чемпіонаті України як член збірної Черкаської області і «пролетів» по повному. Так що в мене був подвійний стимул – гарно порибалити і отримати реванш перед самим собою. Перед від’їздом почитав звіти із сайту Київської обласної федерації риболовного спорту, з яких зрозумів – рибалка буде по окуню, який стоїть над полями річкових мушель. Купив 3 пакетики джавстиків, наготував чергові набори силікону, завантажили з Сергієм машину і гей в дорогу.
Сорокошичі зустріли нас великою водою та посмішками друзів. Серед них були і ініціатор нашої подорож Блескун Сергій, і організатор змагань Волинець Ігор та інші. Страху поразки на «чужій воді» не було, оскільки цікавість була домінуючим фактором. Досить швидко поселилися в номері плавучого готелю «Нептун» і на знайомство із зонами. Дякувати організаторам, гості не були залишені без уваги. Бистрохідний «Tracker» швидко промчав нас по акваторії змагань і я чітко зрозумів, що до риби буде потрібно підбирати ключика.
Ми з Сергієм вирішили потроху розібратися із кожною із зон. В першій зоні змагань, яку кияни називали «штани», було немало ділянок, на яких жили мушлі, і немаленькі окунці над ними. Сама ловля була досить простою: дрібні піддьоргування кінчиком спінінга приманкою з паузою в 3-4 секунди. Ловився окунь в 150-300 грамів. Ми швидко розвідали 3-4 точки, як мою увагу притягнуло до себе місце на самому краєчку зони. На виході з канави біля водоростів періодично з’являлися буруни від хижої риби. Серце тьохнуло – це він. Він – це великий окунь. Ми налаштували спінінги та кинули якоря метрів за 25 від хижацького бенкету. А далі… на шести закодуваннях ми піймали п’ять окунів загальною вагою кілограми на чотири. Після цього ми залишили ловлю, щоб не вибивати рибу перед змаганнями та поїхали в зону номер два.
Другий етап змагань мав проходити в протоці вище по течії паралельно фарватеру Дніпра. Це місце було явно біднішим на рибу від «штанів», і «прочитати» його було важчою задачею. Але із цим завданням ми справилися – знайшли дрібного і середнього окуня на проходах та верхів’ях очеретяних острівців і також в кінці зони верх за течією. На третю зону в цей день часу не вистачило.
При жеребкуванні нам з Сергієм повезло – витягнули стартовий номер «2». Це давало нам можливість зайняти точку у вершині штанів. Але перед нами була двійка Орлова-Швабія, які теж мали цей шанс…Ух, суперники … кинули якір раніше. Ми хутко полетіли та зайняли місце ловлі. Через хвильку на дозволену відстань під’їхала двійка Батайлоха–Лимарь і почали шукати як примоститися. Але, дзуськи…Від бажаної бровки ми їх відрізали. На війні як на війні. Шоста ранку, старт …і почалося. Кльов риби на джавастики тривав близько 20 хвилин. Майже на кожній з проводок у нас з Сергієм ловилися середні та великі окуні вагою 200-600 грамів За цей час ми спіймали близько 6 кг окунів і кльов різко затих. Було холодно, йшов дощ. Ще години з дві ми чекали нової появи окунів, але ті кудись зникли. Ні блешні, ні джиг, ні вертушки щастя нам не приносили. Тільки системне доловлювання риби на інших ділянках дозволило нам довести результат майже до 9 кг. Неочікуване перше місце на етапі нас тільки потішило. Попереду – ще два. Конкуренти – набагато сильніші від нас і до того ж місцеві.
Другий етап змагань відбувався в той самий день за кардинально інших погодних умов. Якщо вранці було плюс 16, то після обіду вийшло сонце і температура швидко сягнула 30-градусної позначки. Окунь майже не клював. Щуки не було і з’явилася напасть у вигляді дрібного судака. Зона ним кишіла. І на 4 метрах глибини, і на 2-х, і на 60 сантиметрах. Я таке вперше в житті бачив. Дрібні хижаки азартно атакували наші джавастики і відкусювали їм хвостики на першому ж клюванні. Покльовка -10 грн., наступна -10 грн., знову удар і чергова десятка зникла у нескінченості. Мене почала душити жаба. Після численних спроб зламати ситуацію перейшов на повідкове оснащення з півторадюймовим твістером і, Сергій почав ловити на блешню ACME TROPHY SPOON. При цьому ми були свідками якихось фантастичних сходів у колег. Результат був ніяких – пара кілограм дрібного окуня нас не веселили. Невелику надію нам дав кілограмовий щупак на блешню, яку Сергій спіймав на останній хвилині туру, але хіба що надію. Бонус у вигляді сома у двійки Орлов-Швабій залишив нас на другому місці. Але шанс виграти змагання таки залишався. З’явилася інша проблема - у нас майже не залишилося джавастиків. Пам’ятаєте про судака у другій зоні? Він з’їв майже всі наші дорогоцінні приманки. У вечорі цього ж дня я провів ревізію пакунків у риболовній сумці. З сучасного силіконц знайшов тільки пачку Bait Breath Fish Tail Shad 2,8 дюйма темного кольору із зеленими блискітками. Про його здатність ловити окуня читав у статтях Олексія Лисиці, який фіштейлу проспівав «Аве» у майже всіх риболовних журналах України. Сергій Форолов сказав, що експериментувати не буде, і майже всі джавастики переїхали до нього в коробку. Я залишився з новим вибором - або розловити приманку, або…Думати про гірше не хотілося.
Вранці наступного дня ми стартували в новій зоні. Величезна площа води, постійна зміна рельєфу і повне незнання місцевих звичок риби зіграло з нами злий жарт. Вранішній кльов окуня ми відпрацювали непогано та спіймали десь 5 кг риби. І з них половину я на Fish Tail Shad. Проводка практично не відрізнялася від тої, якою ми ловили на джавастик. І результат був не гірший. А потім – тиша. Окунь не брав. Кілограмова щука на старому руслі ситуацію не виправила. Видряпування дрібних окунців з-під очерету втіхою не стало. Місцеві хлопці наловили окунів набагато більше. І як результат тільки 3 місце в турі і друге – за результатами змагань Так що чемпіонами Київської області на чернігівській воді ми не стали. Але і розчарувань також не було. Системне використання двох силіконових приманок Imakatsu Java Stick 3 та Breath Fish Tail Shad 2,8 дали нам і прекрасну рибалку, і вдалий виступ на змаганнях. А фіш тейл став моїм улюбленцем. Високий клас цієї приманки був підтверджений ловлею окуня та судака в серпні 2012 року неподалік від водозабору в селі Сокирна Черкаської області. Окунь стояв на глибині близько 4-5 метрів на верхній бровці, а судак - на 10-11 метрах на нижній бровці. Щоб спіймати окуня було необхідно поставити 6-грамовий важок, а судака – 10-грамовий. Закидування перпендикулярно береговій лінії під уріз води та дрібні разові підкидування приманки на 20-30 сантиметрів вверх за повної відсутності течії та кльова риби на інші способи ловлі дали свій результат – окуні та судаки ловилися справно. Про таку техніку я багато читав в журналах, Спробував – отримав результат. Хочу щоб так було і надалі. І джавастик з фіштейлом також будуть частиною свідомого вибору.
Кожний рік я знаходжу для себе щось нове. Чи модний спінінг придбаю, чи з’явиться суперсучасна котушка, на край приманку розловлю. Нову. Для себе нову. А для інших давно вже стару і надійну. Так сталося, що пришлого року про існування «поролонок» я знав тільки з риболовної преси. Не ловлять рибу в Черкасах на поролон. І сам би не спробував, якби не випадок. Ще років з п’ять тому я придбав десяток джиг головок вагою 18 та 24 грами з вмонтованим офсетним гачком. Думав пристосувати на них твістер для ловля в корчах. Коли прийшов додому, то всі відомі мені твістери на ці гачки нормально не монтувался. Таким чином, двадцять гривень, витрачені на це спорядження, «зависли». Якось дружина на розпродажу придбала трохи поролонових мочалок для миття посуду і я вирішив частину утилізувати в рибалку. Чомусь сподобалися зелений та синій кольори. Подивився в Інтернеті як робиться приманка, зробив заготовки, посклеював їх «Моментом» навколо офсетних гачків, вкинув до сумки з приманками і забув. У червні 2012 року я вирушив на першу рибалку після заборони. Клював дрібний судак. Всюди. На все. На глибинах від 3 до 13 метрів. Спочатку було весело – спіймав відпусти. Потім калічити рибу набридло. Почали шукати велику приманки, але на RELAX KOPYTO 5 дюймів та на Lunker City Shaker 4 дюйми продовжував клювати молодняк. І на кастмастер, і на «Майстер», і на твістер 5 дюймів. Судаченята як піраньї гризли все. Поки в голові не з’явилася ідея – спробувати поролон. При звичайній проводці – два-три оберти котушкою і пауза - дріб’язок продовжував клювати. Тоді вирішив змінити проводку. Різке підкидування приманки кінчиком вудилища і оборот ручкою котушки призвели майже до повної відсутності кльову дрібного судака. Тільки близько на кожному 10-15 закидуванні почала чіплятися мірна кілограмова риба. Що й було потрібно. За годину норма вилову була виконана. А нова для мене і стара як світ приманка таки з’явилася в моєму арсеналі. Мабуть назавжди, оскільки разом з судаками ближче до осені, а потім в передзимовий період на поролон почала ловитися щука. І яка – від 2 до п’яти кілограмів. Якщо чесно, то риба клює на цю приманку гірше, ніж на силікон. Але ж і собівартість її нікчемна. З другої сторони росіяни чомусь ловлять на поролон роками, а ми що, руді? А якщо помастити поролон «Мегастрайком» чи іншою подібною гидотою, той за суперприманку зійде. Головне, щоб в місці ловлі був судак. А свідомий вибір рибалки примусить майбутній цінний гастрономічний продукт клюнути і на поролон.
Рухаємось розумно, вибираємо свідомо…


 Подпись открыть/скрыть

Какая разница какую рыбу ловить. Люблю когда клюет! (093-776-86-78)
Форум » Авторские статьи, литература о рыбной ловле, фотоальбомы » Авторские статьи » Свідомий вибір. С.А.Руденко
  • Страница 1 из 1
  • 1
Поиск:

Охота и рыбалка Экстремальный портал VVV.RU